Похід "Двохтисячники України"

    Вирішив поритися в архіві, і починаю по-трошки викладати описи подорожей куди їздив минулі роки. Вони благополучно "припадали пилюкою" в далеких папках комп'ютера. З тих пір багато змінилося, але залишилася любов до гір і подорожей.  

    Гори дають тобісили і натхнення рухатися далі, розвивати себе. Гори і подорожі показують людейтакими, як вони є, без масок, перед природою важко грати якусь роль.

    Цього разу була досить амбітна мета – похід під назвою«2000-ки України» який був в голові ще з минулого року,  пройти весь Чорногірський хребет і піднятися на всідвохтисячники за один похід (в Україні їх налічується шість і всі вонирозташовані на Чорногірському хребті): Говерла (2061м), Бребенескул (2035м), ПіпІван Чорногірський (2028м), Петрос (2020м), Гутин Томнатик (2016м) і Ребра(2001м).

    Стартували з Квасів і фінішували на обсерваторії на горі ПіпІван (Чорногірський). Всі заплановані вершини були "відвідані" за три дні, загальна довжина пройденогомаршруту 60 км. Це було дійсно випробовування, я не претендую на званняпрофесіонала-туриста, я займаюся цим в своє задоволення, і цей похід був однимз найважчих для мене. Можливо хтось може не погодитися, я розумію, в кожногосвоя думка і свій рівень, а ми маємо ще куди рости.

Підйом на три вершини: Петрос, Ребра і Бребенескул булидуже важкі через штормовий вітер. При підйомі на Петрос нас попереджали протакі примхи погоди, але все таки було вирішено підніматися.

    Піднімалися посхилу, в той час як гора була окутана хмарою, і шаленому морозяному вітрі,через який німіли руки і ти повністю покривався конденсатом і легеньким інієм.Декілька разів збивалися з дороги, через що доводилося трохи кружляти, але довершини добралися, чесно кажучи в таку погоду і за відсутності видимості (навідстані 5-10 м, ти вже нічого не бачив) довго затримуватися на вершині бажаннябуло дуже мало.

    Потім нас чекав не менш складний спуск по кам’яних сходинках, знезмінним холодним вітром. Після такого, єдине чого хотілося це тепла, повечеряти,відіспатися, адже з дороги і холоду в людини обмежені бажання. Ночували за 7 кмвід Говерли, більш-менш захист від вітру, втома і наявність води схилили нас зупинитися,правда відсутність дрів і дощ який почався внесли свої корективи в наші плани,але маємо те, що маємо .

    На другий день нас чекав підйом на Говерлу, з яким проблемне було + нарешті нам відкрився фантастичний краєвид, оскільки погода видаласягарною і безхмарною.

    Відчувалася велич гір які ти міг спостерігати, проте довгозатримуватися на Говерлі не було сенсу, оскільки прибувало все більше людей, ігора почала нагадувати більше центр міста а не вершину в горах.

    Декілька фотона пам'ять і вперед, далі були вершини Брескул, Пожижевська, Данциж і Туркул,потім спуск до оз. Несамовите. Планувалося заночувати на оз. Бребенескул, алеоскільки погода почала різко погіршуватися, то почали інтенсивно прямувати доНесамовитого, і це був правильний вибір, оскільки почався дощ і небозатягнулося хмарами, а розкладати намет в дощ, чесно кажучи не найкращезаняття, яке можна придумати. Від перебування на озері залишилися двояківідчуття, з одного боку злість на деяких персонажів, які там перебували ізалишали після себе гори сміття, і навіть не затрудняли себе поскладати його вмісця для вогню, щоб його хоч вітер не розносив, а просто кидали там , деставали на ночівлю. З іншого боку фантастична атмосфера і зв'язок між людьми,цілком тобі незнайомими, які готові ділити з тобою провізію, допомогти якщопотрібно. Дощ продовжувався весь вечір і всю ніч, чесно була вже думка, щозранку потрібно повертати назад, оскільки погода зіпсувалася остаточно. Настрійна нулі  проте, як тільки дощ вщух,поснідали, щось змінилося в мотивації, і ми вже чітко знали, що незважаючи напогоду ми підемо вперед. І даний ризик був виправданий, погода дійсно зміниласяна краще.

Були ще Ребра, Бребенескул і захоплюючий Гутин Томнатик, на якомуостаточно розпогодилося і Чорногірський хребет відкрив свою красу змонументальними камянами каскадами.

Потім був підйом на Піп, фото і шлях наночівлю.

Через дощ ми добряче відставали від наміченого плану (оскількистартували десь о 11:30 замість запланованих 8:00) тому доводилося місцямидобряче наганяти кілометраж, доходило навіть до легкого бігу . По дорозі наночівлю був вибір йти через г. Вухатий Камінь, чи через г. Смотрич. Пішли наСмотрич, дуже красива, кам'яниста вершина з нерукотворною «оглядовою площадкою»з кам’яних брил, з якої відкривалися незабутні краєвиди… але потім був спуск,це було щось, висота скидувалася велика і різко, майже 600м, і то все черезжереп і кам'яні сходинки, навантаження на ноги і коліна були фантастичні, крутіспуски, слизьке каміння, і болото.

На щастя обійшлося без травм, проте подорозі зустріли ще групу з трьох людей - двоє були травмовані, зперебинтованими колінами. Потрібно сказати, що спуск через Вухатий Каміньнабагато легший. А потім був повний релакс: вечеря, заворожуюче вогнище,ночівля в теплу карпатську ніч, сніданок з купленими у вівчарів буца і вурди,добирання до Ворохти і переживання нових і неповторних вражень, якіпереповнюють тебе в кінці кожної подорожі.

Інколи здається, що ти не тільки наповнив себе новимивраженнями, але, що ти залишив частинку себе колишнього, в кожній подорожі… Зкожного походу ми приходимо іншими людьми, це саме те, що не дає намзупинитися. Це боротьба не з природою чи людьми, це боротьба з самим собою, зсобою колишнім…

Подорожуйте, ставте собі мету і йдіть до неї, сприймайтетруднощі, як можливість покращити себе і пам’ятайте, ми творці свого життя івід нас залежить яким воно буде.

Всім успіху, і нових незабутніх вражень.

P. S. Будуть нові подорожі, будуть нові описи.

Мрій! Мандруй! Змінюйся!

25-30 червня 2015 року. Львів-Кваси-Петрос-Піп Іван Чорногірський-Львів